До римлян 11:14-29

¹⁴чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

¹⁵Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих?

¹⁶Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

¹⁷Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

¹⁸то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

¹⁹Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

²⁰Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

²¹Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

²²Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

²³І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.

²⁴Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.

²⁵Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

²⁶І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;

²⁷і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

²⁸По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.

²⁹Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.