Від Луки 9:19-46

¹⁹Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.

²⁰Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

²¹Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,

²²глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

²³Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.

²⁴Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.

²⁵Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

²⁶Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

²⁷Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.

²⁸Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

²⁹І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

³⁰І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;

³¹вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

³²Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

³³І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

³⁴Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

³⁵І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

³⁶А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.

³⁷Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

³⁸І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

³⁹І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

⁴⁰І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

⁴¹І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

⁴²Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

⁴³З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

⁴⁴Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

⁴⁵Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

⁴⁶Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.