Дії 9:3-34

³Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,

⁴і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?

⁵Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).

⁶І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

⁷Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши.

⁸Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск.

⁹І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.

¹⁰Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.

¹¹Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,

¹²І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.

¹³Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;

¹⁴і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.

¹⁵Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

¹⁶я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.

¹⁷ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

¹⁸І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.

¹⁹І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.

²⁰І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

²¹Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?

²²А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

²³Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.

²⁴Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.

²⁵Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.

²⁶Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.

²⁷Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.

²⁸І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.

²⁹І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

³⁰Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.

³¹Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.

³²Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.

³³Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.

³⁴І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.