До римлян 8:4-37

⁴щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.

⁵Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне.

⁶Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.

⁷Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

⁸Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

⁹Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

¹⁰Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

¹¹Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

¹²Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити.

¹³Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

¹⁴Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.

¹⁵Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

¹⁶Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,

¹⁷коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

¹⁸Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

¹⁹Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

²⁰Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

²¹що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.

²²Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

²³Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.

²⁴Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

²⁵Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

²⁶Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.

²⁷Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

²⁸Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові покликані;

²⁹бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

³⁰А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

³¹Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

³²Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

³³Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!

³⁴Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

³⁵Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

³⁶Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

³⁷Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.