1Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
7Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
8Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
11ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
12Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
13Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
14В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
15Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
Google Play
APK
Приповісті 8
Приповісті 8:1-15