1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4 До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5 Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
11 ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
