До римлян 5:4-17

⁴терпінне ж досьвід, досьвід же надію,

⁵надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

⁶Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.

⁷Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.

⁸Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

⁹Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

¹⁰Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.

¹¹Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли.

¹²Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили.

¹³Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

¹⁴Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

¹⁵Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.

¹⁶І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.

¹⁷Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.