До римлян 4:6-24

⁶Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

⁷Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

⁸Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

⁹Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

¹⁰Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

¹¹І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,

¹²і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

¹³Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

¹⁴Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

¹⁵Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.

¹⁶Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

¹⁷(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

¹⁸Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

¹⁹І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

²⁰В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

²¹і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.

²²Тим же й полічено йому за праведність.

²³Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,

²⁴а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,