Від Івана 11:29-46

²⁹А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

³⁰А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

³¹Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

³²Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

³³А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

³⁴і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

³⁵І закапали сльози Ісусові...

³⁶А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

³⁷А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

³⁸Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

³⁹Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

⁴⁰Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

⁴¹І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

⁴²Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

⁴³І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

⁴⁴І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

⁴⁵І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

⁴⁶А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.