Від Луки 1:5-36

⁵Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

⁶Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

⁷і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

⁸Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

⁹то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

¹⁰А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

¹¹Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

¹²І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

¹³Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

¹⁴І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

¹⁵Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

¹⁶І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

¹⁷І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

¹⁸І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

¹⁹І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

²⁰І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

²¹І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

²²Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

²³І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

²⁴Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

²⁶Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

²⁷до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

²⁸І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

²⁹Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

³⁰І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

³¹І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

³²Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

³³і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

³⁴Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

³⁵І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

³⁶І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.