Псалми 144:4-14

⁴Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

⁵Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

⁶Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

⁷Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

⁸що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

⁹Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

¹⁰що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

¹¹Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

¹²щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

¹³Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

¹⁴Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!