Екклезіяст 4:7-11

⁷І знову я бачив марноту під сонцем:

⁸Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

⁹Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,

¹⁰і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...

¹¹Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?