Дії 22:15-26

¹⁵Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

¹⁶А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!

¹⁷І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,

¹⁸і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...

¹⁹А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

²⁰А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...

²¹Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

²²І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

²³І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,

²⁴то звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

²⁵І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

²⁶Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!