Від Марка 6:4-40

⁴А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

⁵І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

⁶І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

⁷І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

⁸І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

⁹а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

¹⁰І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

¹¹А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

¹²І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

¹³І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

¹⁴І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

¹⁵Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

¹⁶А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

¹⁷Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

¹⁸Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

¹⁹А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

²⁰Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

²¹Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

²²і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

²³І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

²⁴Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

²⁵І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

²⁶І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

²⁷І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

²⁸І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

²⁹А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

³⁰І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

³¹І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

³²І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

³³І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

³⁴І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

³⁵І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

³⁶Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

³⁷А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

³⁸А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

³⁹І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

⁴⁰І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.