Від Луки 2:13-51

¹³І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

¹⁴Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

¹⁵І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

¹⁶І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

¹⁷І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

¹⁸І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

¹⁹Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм.

²⁰І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

²¹І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі.

²²І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

²³як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

²⁴і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

²⁵І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

²⁶І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

²⁷І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

²⁸узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

²⁹Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

³⁰бо виділи очі мої спасенне твоє

³¹що приготовив єси перед лицем усіх людей,

³²сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

³³І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

³⁴І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть,

³⁵(і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

³⁶І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого;

³⁷і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

³⁸І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

³⁹І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

⁴⁰Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;,

⁴¹І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.

⁴²І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,

⁴³і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його,

⁴⁴а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.

⁴⁵І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.

⁴⁶І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.

⁴⁷Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його.

⁴⁸І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.

⁴⁹І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені?

⁵⁰Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм,

⁵¹І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм.