Від Луки 13:2-17

²І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?

³Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.

⁴Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?

⁵Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.

⁶Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,

⁷Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?

⁸Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,

⁹чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.

¹⁰Навчав же в одній школі по суботам.

¹¹І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.

¹²Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

¹³І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

¹⁴Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

¹⁵Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?

¹⁶Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

¹⁷І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ?