Пісня над піснями 1:7-17

⁷Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

⁸Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

⁹Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

¹⁰Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

¹¹Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

¹²Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

¹³Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

¹⁴Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

¹⁵Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

¹⁶Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

¹⁷Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!