1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
2Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
3Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
4Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...
5Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
6уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
7Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
8Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!