Екклезіяст 7:1-16

¹Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!

²Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!

³Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!

⁴Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.

⁵Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,

⁶бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...

⁷Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.

⁸Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!

⁹Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.

¹⁰Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.

¹¹Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,

¹²бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.

¹³Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?

¹⁴За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!

¹⁵В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

¹⁶Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?