Екклезіяст 10:7-19

⁷Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

⁸Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

⁹Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

¹⁰Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

¹¹Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

¹²Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

¹³початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

¹⁴Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

¹⁵Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

¹⁶Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

¹⁷Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

¹⁸Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

¹⁹Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.