Дії 22:2-9

²Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.

³І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.

⁴Я сей путь гонив до смерте, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;

⁵яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.

⁶Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.

⁷І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?

⁸Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

⁹Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.