Від Луки 9:27-36

²⁷Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

²⁸І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

²⁹І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

³⁰І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

³¹що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

³²А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

³³І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

³⁴А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

³⁵І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

³⁶А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.