Пісня над піснями 7:9-12

⁹(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

¹⁰(7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

¹¹(7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

¹²(7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!