5Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
7Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
8Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
9Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
11Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
12Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
13Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
14Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
15Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
16хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
17Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
18Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
20Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
21Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
22Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
23Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
24бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?