1Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
2Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
3Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
4Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
5Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
6Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
7У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
8Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?
10Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.
11Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.
12Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.
13Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!
14Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.
15Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.
16Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.
Google Play
APK
Приповісті 20
Приповісті 20:1-16