Екклезіяст 12:5-13

⁵і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

⁶аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...

⁷І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

⁸Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

⁹Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.

¹⁰Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

¹¹Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.

¹²А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

¹³Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!