Дії 5:13-39

¹³З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

¹⁴І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

¹⁵Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

¹⁶Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

¹⁷Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

¹⁸і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

¹⁹Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

²⁰Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

²¹Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

²²Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

²³говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

²⁴Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

²⁵Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

²⁶Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

²⁷І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

²⁸кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

²⁹Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.

³⁰Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

³¹Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

³²І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

³³Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

³⁴Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

³⁵і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.

³⁶Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.

³⁷Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.

³⁸А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ;

³⁹коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.