Дії 2:25-37

²⁵Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

²⁶Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

²⁷Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

²⁸Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

²⁹Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

³⁰А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

³¹у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

³²Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

³³А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

³⁴Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

³⁵доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

³⁶Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

³⁷Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?