19а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
20А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
21А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
23Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
24та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.