Дії 26:2-14

²О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

³особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

⁴А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

⁵які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

⁶І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

⁷а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

⁸Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

⁹Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

¹⁰що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

¹¹І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

¹²Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

¹³то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

¹⁴І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!