Дії 26:2-14

²Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,

³а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.

⁴Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,

⁵знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.

⁶А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,

⁷котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.

⁸Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?

⁹Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.

¹⁰Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.

¹¹І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.

¹²І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,

¹³ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.

¹⁴Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).