Дії 19:11-40

¹¹І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,

¹²так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.

¹³Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.

¹⁴Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.

¹⁵Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?

¹⁶І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.

¹⁷Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса.

¹⁸І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.

¹⁹Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.

²⁰Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.

²¹Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.

²²Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув ся) час ув Азиї.

²³Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

²⁴Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.

²⁵Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;

²⁶та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.

²⁷І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.

²⁸Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!

²⁹І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.

³⁰Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.

³¹І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

³²Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.

³³З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.

³⁴Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!

³⁵Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!

³⁶А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.

³⁷Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.

³⁸Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного.

³⁹А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.

⁴⁰Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище.