До євреїв 10:16-34

¹⁶Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

¹⁷А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

¹⁸А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

¹⁹Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

²⁰новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

²¹маємо й Великого Священика над домом Божим,

²²то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

²³Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

²⁴І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

²⁵Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

²⁶Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

²⁷а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

²⁸Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

²⁹скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

³⁰Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

³¹Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

³²Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

³³Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

³⁴Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.