Від Івана 5:23-36

²³щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²⁴Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁵Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁶Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁷і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁸Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁹і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

³⁰Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³¹Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³²Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³³Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

³⁴Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁵Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.

³⁶Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.