Від Івана 4:35-50

³⁵Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

³⁶І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

³⁷Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.

³⁸Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

³⁹З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.

⁴⁰Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

⁴¹І багато більше увірувало за слово Його.

⁴²А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.

⁴³Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

⁴⁴Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

⁴⁵Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

⁴⁶Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

⁴⁷Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

⁴⁸Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

⁴⁹Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.

⁵⁰Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.