Від Івана 10:1-16

¹Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

²Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

³Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

⁴яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

⁵За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.

⁶Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

⁷Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

⁸Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

⁹Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹⁰Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

¹¹Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹²Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.

¹³Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

¹⁴Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

¹⁵Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁶І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.