Від Луки 12:13-36

¹³Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.

¹⁴Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

¹⁵Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.

¹⁶Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;

¹⁷і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?

¹⁸І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє.

¹⁹І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.

²⁰Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?

²¹Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.

²²Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь.

²³Душа більша їжі, а тїло одежі.

²⁴Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?

²⁵Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?

²⁶Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?

²⁷Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.

²⁸Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?

²⁹І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);

³⁰того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

³¹Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.

³²Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

³³Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.

³⁴Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

³⁶і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.