Пісня над піснями 2:7-15

⁷Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

⁸Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

⁹Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

¹⁰Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

¹¹Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

¹²Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

¹³Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

¹⁴Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

¹⁵Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!