2піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
3Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
4Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
5Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
6Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
7та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
8Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
9Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
10Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!