Псалми 78:15-70

¹⁵на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

¹⁶Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

¹⁷Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

¹⁸і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

¹⁹і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

²⁰Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

²¹Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

²²бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

²³А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

²⁴і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

²⁵Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

²⁶Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

²⁷і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

²⁸і спустив його серед табору його, коло наметів його.

²⁹і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

³⁰Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

³¹а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

³²Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

³³і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

³⁴Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

³⁵і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

³⁶і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

³⁷бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

³⁸Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

³⁹і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

⁴⁰Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

⁴¹і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

⁴²вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

⁴³як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

⁴⁴і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

⁴⁵Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

⁴⁶А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

⁴⁷Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

⁴⁸і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

⁴⁹Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

⁵⁰Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

⁵¹і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

⁵²і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

⁵³і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

⁵⁴і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

⁵⁵і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

⁵⁶Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

⁵⁷і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

⁵⁸і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

⁵⁹Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

⁶⁰і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

⁶¹і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

⁶²і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

⁶³його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

⁶⁴його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

⁶⁵Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

⁶⁶і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

⁶⁷Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

⁶⁸а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

⁶⁹і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

⁷⁰і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,