18(69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
19(69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
20(69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
21(69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...
22(69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,
23(69-24) бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
24(69-25) Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!