Псалми 49:4-17

⁴(49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

⁵(49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

⁶(49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

⁷(49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

⁸(49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

⁹(49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

¹⁰(49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

¹¹(49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

¹²(49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

¹³(49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

¹⁴(49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

¹⁵(49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

¹⁶(49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

¹⁷(49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!