22(44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
23(44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
24(44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
25(44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...