Приповісті 25:1-18

¹І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.

²Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.

³Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.

⁴Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,

⁵коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.

⁶Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,

⁷бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.

⁸Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?

⁹Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,

¹⁰щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.

¹¹Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.

¹²Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.

¹³Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.

¹⁴Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.

¹⁵Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

¹⁶Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.

¹⁷Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.

¹⁸Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.