Приповісті 1:18-28

¹⁸то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

¹⁹Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

²⁰Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

²¹на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

²²Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

²³Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

²⁴Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

²⁵І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

²⁶Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

²⁷Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

²⁸тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,