Екклезіяст 7:15-27

¹⁵В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.

¹⁶Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?

¹⁷Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?

¹⁸Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.

¹⁹Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.

²⁰Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,

²¹тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,

²²знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!

²³Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!

²⁴Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?

²⁵Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!

²⁶І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!

²⁷Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!