Екклезіяст 4:5-9

⁵Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,

⁶краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...

⁷І знову я бачив марноту під сонцем:

⁸Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...

⁹Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,