2І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...
3А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
4І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...
5Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
6краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...
7І знову я бачив марноту під сонцем:
8Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...