Дії 8:4-32

⁴Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

⁵І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

⁶І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

⁷З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

⁸І стались радощі великі в городі тому.

⁹Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

¹⁰На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

¹¹Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

¹²Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

¹³Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

¹⁴Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

¹⁵котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

¹⁶(Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

¹⁷Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

¹⁸Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

¹⁹говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

²⁰Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

²¹Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

²²Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

²³Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

²⁴Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

²⁵Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

²⁶Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста.

²⁷І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

²⁸і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

²⁹Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

³⁰Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

³¹Вія же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним.

³²Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.