8Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
9Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
10нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
11Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
12І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
13А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
14Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
15І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
16говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
18І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
19І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
21А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
22Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.